З усього стомлен, кличу безрух -- Смерть,
Бо видіти заслугу
жебраком,
І врамлення ніщоти в пишну щерть,
І чисту віру,
викляту гуртом,
І злото честі, зміщене в ганьбу,
І грубе
скурвлення дівочих цнот,
І доскональства скривджену судьбу,
І
моці від кульгавих влад розсот,
І вміння скуте мусом німоти,
І
дурість докторовану чола,
І прямоту з прозванням глупота,
І
Бранця -- Благов стіп державця-зла:
З усього стомлен, я в ніщо не пішов,
Будь невсамотнив тим мою
любов!