Ірина Мамчур

Шекспіріана Ігоря Костецького

У щоденнику Уласа Самчука є запис: "24 квітня. Нові зустрічі і знайомства у Ваймарі. Зустрів Ігоря Костецького. Письменник, критик, театрал. Перс, турок чи молдованин, народжений на Волині, вирослий в Україні, школеваний у Москві, знає і любить театр, захоплено мріє про нову еру в нашій літературі, завзятий сюрреаліст, невтомний борець за "Хорса" -- журнал, що має бути вікном до світу, задуманий кілька років тому, матеріали якого носить у своїй торбі, як найбільші скарби. Оповів незрівнянні шкіци про наш сучасний Ваймар... Показував власноручний лист Кнута Гамсуна, прагне зав’язати стосунки з Томасом Манном, мріє пізнати свого кумира Гемінгвея, зачитується незрівняним своїм Джойсом, обожнює Тонтона Уалда".

Ще один -- пародійний -- портрет Ігоря Костецького ми знайдемо у книзі, що її люб’язно надіслали нам колеги з "Української служби" у Мюнхені:

"Рознеслася чутка, що Костецький появився між людьми і ходить в людській подобі. Люди бігли і кричали.

-- А ми його зараз препаруємо, Костецького, -- вирішили мудреці на високих зборах.

Приготовили найточніші вимірні прилади. Озброїлись аналізами, методами і пішли препарувати Костецького.

Оточивши Костецького з усіх боків, заладилися скидати з нього сорочки. Скинули одну -- Джеймс Джойс. Скинули другу -- Дос Пассос. Третю -- Ернест Гемінгвей. Четверту -- Алдус Гекслі. П’яту -- Шервуд Андерсон. Шосту -- викапана Гертруда Штайн. Сьому -- виліз Юрій Яновський. Восьму -- показався Гео Шкупурій. Дев’яту -- Позичанюк, Замерзляк і т.д.

Як листя з капустяного качана.

Люди стояли і дивувались.

Постягли мудреці з Костецького геть чисто всі сорочки, і коли стягли останню, -- була під нею порожнява.

А Костецький стояв осторонь, цілий та неушкоджений, стояв і дивився на них очима живими".

У біографії І.Костецького, як зазначає Соломія Павличко, багато незрозумілих і темних місць, інтригуючої драматургії. Хоча, -- вважає дослідниця, -- напередодні ХХІ віку "українська літературна історіографія не помітила однієї з ключових фігур власної літератури в ХХ сторіччі".

Того ж, разом з І.Багряним та В.Демонтовичем він був ініціатором створення Мистецького Українського Руху (МУР) у 1946 році, а в 1957-му разом з Д.Чижевським та Я.Рудницьким -- Українського шекспірівського товариства. Працював редактором-упорядником сюрреалістичного журналу "Хорс" (1946), редагував журнал "Україна і світ" (1951). Він та його дружина, німецька поетеса Елізабет Котмаєр, заснували видавництво "На горі" у Мюнхені. Був членом міжнародного Пен-клубу та інших організацій.

Помер Ігор Костецький 14 червня 1983 року в місті Швайнфурт на півночі Баварії поблизу Вюрцбурга.

Серед його оригінальних літературних творів -- "Оповідання про переможціів": дев’ять новел. Післямова В.Денисовича, видавництво "Золота брама", Фюрт (Баварія, 1946), "Там, де початок чуда: старобутні повістки" (видавництво "Українська трибуна", Мюнхен, 1948). Читача "Українського театру" зацікавлять, звичайно, і три його п’єси, вміщені у книзі "Театр перед твоїм порогом" (видавництво "На горі", Мюнхен, 1963, тираж 300 примірників).